Лист ДПС України від 22.03.2012 № 5258/6/15-1415, № 8465/7/15-1417 "Про розгляд листа"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 22.03.2012 № 5258/6/15-1415

№ 8465/7/15-1417

<…….>

Про розгляд листа

Державна податкова служба України розглянула лист <…….> щодо оподаткування прибутку, отриманого від  виробництва та продажу біопалива, виробництво та продаж якого проводиться суб’єктами господарювання на підставі договору про спільну діяльність та повідомляє.

Відповідно до п. 4 ст. 176 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання мають право разом здійснювати господарську діяльність для досягнення спільної мети, без утворення єдиного суб'єкта господарювання, на умовах, визначених договором про спільну діяльність.

Порядок оподаткування спільної діяльності на території України без створення юридичної особи визначено пунктом п. 153.14 ст. 153 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ). Спільна діяльність без створення юридичної особи провадиться на підставі договору про спільну діяльність.

Облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку (пп. 153.14.1, пп. 153.14.2 п. 153.14 ст. 153 ПКУ).

Для цілей оподаткування господарські відносини між учасниками спільної діяльності прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів (пп. 153.14.5 п. 153.14 ст. 153 ПКУ).

Відповідно до п. 15 підрозд. 4 розд. XX „Перехідні положення” ПКУ (який діє з 1 січня 2011 року) тимчасово, до 1 січня 2020 року, звільняється від оподаткування, прибуток, зокрема, виробників біопалива, отриманий від продажу біопалива.

Зазначена норма застосовується з урахуванням п. 21 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ.

Згідно із ст. 1 Закону України від 14.01.00 № 1391-XIV „Про альтернативні види палива” (далі - Закон № 1391) альтернативними видами палива є тверде, рідке та газове паливо, яке є альтернативою відповідним традиційним видам палива і яке виробляється (видобувається) з нетрадиційних джерел та видів енергетичної сировини; біологічні види палива (біопаливо) - це тверде, рідке та газове паливо, виготовлене з біологічно відновлювальної сировини (біомаси), яке може використовуватися як паливо або компонент інших видів палива.

Статтею 6 Закону № 1391 встановлено, що належність палива до альтернативного підтверджується документом про ідентифікацію палива, що видається уповноваженим органом виконавчої влади в порядку, визначеному постановою Кабінетом Міністрів України від 5 жовтня 2004 р. № 1307 „Про порядок видачі свідоцтва про належність палива до альтернативного”.

Свідоцтво видається строком на два роки за результатами розгляду Національним агентством з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів заяви про видачу свідоцтва та експертного висновку про наявність ознак альтернативного виду палива, яке надається в порядку та за формою, затвердженими наказом Державного комітету України з енергозбереження від 10.12.04 № 183.

Біологічні види палива, призначені для реалізації як товарна продукція, підлягають обов'язковій сертифікації відповідно до законодавства. Суб'єкти господарської діяльності, які реалізують свою продукцію, на вимогу покупця надають документ, що підтверджує якість палива та його належність до альтернативних видів палива. Отже, виробники біологічного палива з метою реалізації повинні отримати свідоцтво про належність палива до альтернативного.

Особливості відносин у сфері виробництва та використання біологічних видів палива регулюються ст. 8 Закону № 1391.

Відповідно до норм цієї статті діяльність у сфері виробництва та використання біологічних видів палива може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності відповідно до законодавства України.

Ведення державного реєстру виробників рідких біологічних видів палива та біогазів здійснюється органом, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

Суб'єкти господарювання, що здійснюють господарську діяльність у сфері виробництва, зберігання та введення в обіг рідких біологічних видів палива та біогазів, підлягають внесенню до державного реєстру виробників рідких біологічних видів палива та біогазів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Крім того, виробництво біоетанолу здійснюється суб'єктами господарювання за наявності відповідної ліцензії.

Одночасно ст. 9 Закону України від 01.06.00 № 1775-III „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” визначено, що відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягають, зокрема, такі види господарської діяльності: виробництво, зберігання та реалізація рідкого палива з біомаси; виробництво, зберігання та реалізація біогазу.

Враховуючи вищевикладене, звільняється від оподаткування податком на прибуток не весь прибуток окремого суб’єкта господарювання, що виробляє біопаливо, а лише прибуток отриманий від продажу біопалива такого виробника.

При цьому, для визначення суб’єкта господарювання, прибуток якого, отриманий від продажу біопалива, звільняється від оподаткування, слід враховувати наступні вимоги: зазначеного суб’єкта господарювання внесено до державного реєстру виробників рідких біологічних видів палива та біогазів; біопаливо має відповідний сертифікат; наявність ліцензії у разі здійснення господарської діяльності з виробництва, зберігання та реалізації рідкого палива з біомаси; наявність ліцензії у разі здійснення господарської діяльності з виробництва, зберігання та реалізації біогазу.

Крім того, слід зазначити, що форма Податкової декларації про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи та Порядок ведення обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи затверджені наказом Міністерства фінансів України від 28.10.11 № 1352, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.11.11 за № 1290/20028.

Пунктом 46.4 ПКУ встановлено, якщо платник податків вважає, що форма податкової декларації, визначена центральним контролюючим органом, збільшує або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам цього Кодексу з такого податку чи збору, він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації.

У разі необхідності платник податків може подати разом з такою податковою декларацією доповнення до такої декларації, які складені за довільною формою, що вважатиметься невід'ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання.

<…….>

Заступник Голови                                                                                А.П. Ігнатов