Лист ДПС України від 24.04.2012 №7491/6/15-1415 "Щодо розгляду листа"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 24.04.2012 №7491/6/15-1415

                                                                                                     <…….>

Щодо розгляду листа

Державна податкова служба України розглянула лист <…….> щодо деяких питань оподаткування і повідомляє.

Відповідно до підпункту до 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755  (далі – Кодекс) звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно з підпунктом 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 Кодексу ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни визначені статтею 39 Кодексу.

Водночас,  відповідно до пункту 8 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу у випадках визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу, що регулюватиме порядок визначення звичайних цін починаючи з першого січня 2013 року, застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон).

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону, якщо цим пунктом не встановлено інше,  звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору.

Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Ринком товарів (робіт, послуг) вважається сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні (підпункт 1.20.3 пункт 1.20 статті 1 Закону).

Водночас, згідно з підпунктом 1.20.51 п.1.20 ст.1 Закону якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав.

У разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору (підпункт 1.20.6 пункту 1.20 статті 1 Закону).

Пунктом 17 Національного стандарту №1, затвердженого Постановою КМ України від 10.09.03 № 1440  (далі – Стандарт №1) визначено, що у звіті про оцінку майна та у висновку про вартість об’єкта оцінки оцінювач відображає факт про включення або невключення до ринкової вартості суми податку на додану вартість. Оціночні процедури, пов’язані з визначенням ринкової вартості, здійснюються з урахуванням включення або невключення до неї суми податку на додану вартість.

Умова щодо визначення ринкової вартості з включенням суми податку на додану вартість зазначається у договорі на проведення оцінки майна.

Крім того,  згідно з пунктом 30 Стандарту №1 ринкова вартість та неринкові види вартості, які визначено для цілей продажу об’єктів оцінки, за вирахуванням витрат, що супроводжують продаж, у тому числі пов’язаних із сплатою податку на додану вартість, визнаються чистою вартістю реалізації

Підпунктом 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 Кодексу визначено, що податок на додану вартсіть становить 17 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Враховуючи вищезазначене, в умовах дії пункту 1.20 статті 1 Закону, податок на додану вартість не входить до складу звичайних цін.

Заступник   Голови                                                                                         А.П.  Ігнатов