Лист ДФС від 23.12.2016 № 27823/6/99-99-15-02-02-15

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо застосування положень ст. 138 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) з ціллю амортизації та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об'єкта оподаткування встановлено п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

Згідно п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2 – 138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім «виробничого» методу.

Відповідно до п.п. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 Кодексу не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування, зокрема витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів.

Термін «невиробничі основні засоби» означає основні засоби, які не використовуються в господарській діяльності платника податку.

Групи основних засобів і мінімально допустимі строки їх корисного використання з ціллю амортизації встановлено п.п. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

Згідно з п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу основні засоби –матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Магістральним нафтопроводом вважається технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об'єктами і спорудами, зв'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюється транспортування нафти споживачам. Основними об’єктами магістрального нафтопроводу є лінійна частина, головна і проміжні нафтоперекачувальні станції, бази приймання і відвантажування нафти, пункти підігрівання нафти, станції змішування нафти (р. II Правил безпеки під час експлуатації магістральних трубопроводів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 23 травня 2007 року № 110).

Отже, нафта, яку суб’єкт господарювання використовує у власній діяльності, не відповідає критеріям, встановленим п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу для основних засобів, і положення п.138.3 ст.138 Кодексу для цілей її амортизації не застосовуються.