Лист ДФС від 28.01.2016 № 1652/6/99-99-19-03-02-15

Про розгляд листа

Державна фіскальна служба України розглянула лист платника податків щодо порядку визначення бази оподаткування при здійсненні операцій з постачання послуг нижче їх собівартості і, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Згідно із пунктом 188.1 статті 188 Кодексу в редакції, яка діяла до 01.01.2016, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначалась виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не могла бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не могла бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не могла бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Пунктом 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року
№ 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Основні методологічні засади формування бухгалтерському обліку ґрунтуються на затверджуваних Мінфіном стандартах (положеннях) бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 (далі – П(С)БО 16), до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

інші прямі витрати;

змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Враховуючи викладене, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх виробничої собівартості, визначеної відповідно до П(С)БО 16.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Кодексу податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно з пунктом 187.1 статті 187 Кодексу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Враховуючи викладене, якщо «першою подією» є попередня оплата за послугу, то на дату отримання такої попередньої оплати постачальник - платник ПДВ повинен визначити податкові зобов'язання з ПДВ виходячи з договірної вартості такої послуги, скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН.

Якщо при визначенні виробничої собівартості послуги така собівартість перевищить договірну вартість послуги (з якої були визначені податкові зобов'язання на дату отримання передоплати та, відповідно, складена податкова накладна), то на дату визначення виробничої собівартості платник податку повинен скласти другу податкову накладну виходячи з різниці між виробничою собівартістю та договірною вартістю такої послуги. У податковій накладній, яка складена на різницю між виробничою собівартістю та договірною вартістю, у верхній лівій частині робиться відповідна помітка «Х» та зазначається тип причини: 17 - складена на суму перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання. Така податкова накладна підлягає обов'язковій реєстрації в ЄРПН.

Якщо першою подією при постачанні послуги буде фактичне надання такої послуги і її виробнича собівартість перевищить договірну вартість, то на дату надання такої послуги платник податку повинен скласти дві податкові накладні: одну - виходячи з договірної вартості послуги, а другу на різницю між виробничою собівартістю та договірною вартістю з типом причини 17 - складена на суму перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання.

У той же час, у зв’язку з прийняттям Закону України від 24 грудня 2015 року № 909-VIІI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», який набрав чинності 01.01.2016, до порядку визначення бази оподаткування ПДВ при постачанні самостійно виготовлених товарів/послуг внесено зміни. Так, починаючи з 01.01.2016, база оподаткування ПДВ самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін.