Лист ДФС від 21.10.2015 № 2247/6/99-99-15-03-02-15

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо  справляння орендної плати за землю за умови укладення договорів, що посвідчують цивільні відносини та звільнення від оподаткування податком на прибуток доходів, отриманих з джерелом їх походження з України резидентом Англії – кредитором Банку і в межах компетенції повідомляє таке.

 Пунктом 103.1 статті 103 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) визначено, що застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 ст. 14 та пунктом 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 ПКУ встановлено, що проценти, сплачені резидентами України, є доходом з джерелом їх походження з України.

Відповідно до підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПКУ резидент
або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Згідно зі статтею 1 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна (далі - міжнародний договір) ця Конвенція буде застосовуватись до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав. Відповідно до пункту 3 статті 2 зазначеного міжнародного договору податок на прибуток підприємств віднесено до
податків, на які поширюється цей міжнародний договір. Щодо доходу у
вигляді процентів діють положення статті 11 міжнародного договору, відповідно до якої проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватись тільки в цій другій Державі, якщо такий резидент має фактичне право на ці проценти і підлягає оподаткуванню в цій другій Договірній Державі у відношенні цих процентів.

Пунктом 103.2 статті 103 ПКУ визначено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Відповідно до пункту 103.4 статті 103 ПКУ підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Таким чином, для застосування правил міжнародного договору та звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України у вигляді процентів, що сплачуються Банком кредитору - резиденту Сполученого Королівства Великобританії (в тому числі за кредитом, фінансування якого може здійснюватись за рахунок випуску облігацій), необхідна довідка про підтвердження податкової резидентності такого кредитора, оформлена з дотриманням вимог статті 103 ПКУ. При цьому вказана довідка має бути видана компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Також звертаємо увагу на те, що відповідно до пункту 103.7 статті 103 Кодексу при здійсненні банками та фінансовими установами України операцій з іноземними банками, пов'язаних з виплатою процентів, підтвердження факту, що такий іноземний банк є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, не вимагається, якщо це підтверджується витягом з міжнародного каталогу "IntemationalBankldentifierCode" (видання S.W.I.F.T., BelgiumlntemationalOrganizationforStandardization, Switzerland).

Отже, якщо надана Банку довідка про підтвердження резидентності кредитора відповідає вимогам, встановленим статтею 103 ПКУ, або кредитор є банківською установою, що підтверджується витягом з "IntemationalBankldentifierCode", банк має право на застосування положень міжнародного договору та звільнення від оподаткування на території України таких процентних доходів кредитора за наданим кредитом, в тому числі якщо для фінансування такого кредиту можуть розміщуватися облігації.

Якщо кредитор не є банківською установою та не надав Банку довідку відповідно до пункту 103.4 ПКУ, доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню на території України відповідно до статті 141 ПКУ.

Щодо питання сплати податку на землю.

Згідно з підпунктом 14.1.72 статті 14 Кодексу земельний податок -обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Підпунктом 14.1.136 ст.14 Кодексу визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Загальні положення щодо найму (оренди) визначено у главі 58 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ). Пунктом 1 ст.796 ЦКУ передбачено, що одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

Відповідно до ст.797 ЦКУ плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування земельною ділянкою.

Враховуючи викладене, орендодавці приміщень, які є власниками земельних ділянок чи постійними землекористувачами, є платниками земельного податку до бюджету. Орендарі приміщень можуть сплачувати орендодавцям цих приміщень додатково до плати за користування приміщенням також плату за користування земельною ділянкою згідно з умовами договору оренди.