ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 08.06.12 №14633/К/12-0016
Про розгляд листа
Державна податкова служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України, <…….> щодо порядку визначення резидентського статусу фізичної особи і повідомляє наступне.
Наявність у іноземця посвідки на постійне проживання в Україні є лише однією з підстав на одержання статусу податкового резидента України відповідно до законодавства України.
Порядок визначення резидентського статусу фізичної особи регулюється пп. в) п.14.1.213 статті 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), згідно з яким фізична особа - резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
При цьому, відповідно до пп.34.1.1 п.34.1 статті 34 Кодексу податковим періодом є, зокрема, календарний рік.
Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.
Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.
Якщо всупереч закону фізична особа - громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого цим Кодексом або нормами міжнародних угод України.
Якщо фізична особа є особою без громадянства і на неї не поширюються вказані вище положення, то її статус визначається згідно з нормами міжнародного права.
Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.
Згідно зі статтею 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до положень статті 3 Закону України „Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні” від 11.12.3003 №1382-ІV (далі - Закон №1382-ІV) місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання (ст.6 Закону №1382-ІV).
Реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації(ст.3 Закону №1382-ІV).
Іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули в Україну для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання згідно з положеннями Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Що стосується підтвердження терміну перебування в Україні, то документами, які підтверджують перебування фізичної особи - іноземця на території України понад 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року є паспортний документ, а також документи, на підставі яких така особа постійно проживає в Україні, та документи, що підтверджують право власності (користування) на житло, визначене ним як місце постійного проживання в Україні (свідоцтво про спадщину на таке житло, договір купівлі, дарування, оренди тощо).
Згідно з положеннями п.170.10.4 статті 170 Кодексу за результатами звітного податкового року, в якому іноземець набув статусу резидента України, він має подати річну податкову декларацію, в якій зазначає доходи з джерелом їх походження в Україні та іноземні доходи.
Крім того повідомляємо, що Кодекс не містить норми щодо необхідності одержання іноземцями від податкових органів України документів, що підтверджують статус резидента України.
Також зазначаємо, що оскільки нотаріус є особою, відповідальною за перевірку правильності сплати податку до бюджету, то обов’язок визначення статусу резидента України покладається на нотаріуса, що посвідчує договори дарування, купівлі-продажу майна, видає свідоцтво про спадщину.
Заступник Голови А.П.Ігнатов