Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо визнання дебіторської заборгованості «безнадійною» та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.
Банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів, визнають для оподаткування резерв, сформований у зв'язку із знеціненням (зменшенням корисності) активів згідно з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням вимог підпунктів 139.3.2 - 139.3.4 цього пункту (п.п. 139.3.1 п. 139.3 ст. 139 Кодексу).
Використання резерву у зв'язку із припиненням визнання активу згідно з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності не змінює фінансовий результат до оподаткування, крім випадків, визначених підпунктами 139.3.3 та 139.3.4 цього пункту (п.п. 139.3.2 п. 139.3 ст. 139 Кодексу).
Підпункт 139.3.3 п. 139.3 ст. 139 Кодексу визначає різниці, що збільшують фінансовий результат до оподаткування, а п.п. 139.3.4 п. 139.3 ст. 139 Кодексу – різниці, що зменшують фінансовий результат до оподаткування, зокрема, на суму списання активу, який відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, у розмірі, що відшкодовується за рахунок тієї частини резерву, на яку збільшувався фінансовий результат до оподаткування у зв'язку з перевищенням над лімітом.
Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначено п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.
Відповідно до п.п. «ґ» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу (у редакції чинній до 01.01.2017) безнадійна заборгованість – заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, а саме, прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб – заборгованість, яка не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб).
Враховуючи зазначене, до 01.01.2017 «безнадійною» заборгованістю фізичних осіб, що відповідає ознаці згідно з п.п. «ґ» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу є заборгованість, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік).
Якщо сума простроченої понад 180 днів заборгованості фізичних осіб перевищує встановлений розмір (50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік)), то сума такого перевищення не розглядається як безнадійна заборгованість згідно з п.п. «ґ» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.
Слід зазначити, що відповідно до п.п. «ґ» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу (у редакції чинній після 01.01.2017) безнадійна заборгованість – заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, а саме, прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб).
Враховуючи зазначене, починаючи з 01.01.2017 «безнадійною» заборгованістю фізичних осіб, що відповідає ознаці згідно з п.п. «ґ» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу є заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік).
Якщо сума простроченої понад 180 днів заборгованості фізичних осіб перевищує встановлений розмір (25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), то сума такого перевищення не розглядається як безнадійна заборгованість згідно з п.п. «ґ» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.
Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.