Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо оподаткування податком на прибуток активів у вигляді багаторічних насаджень – виноградників та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Особливості провадження економічної діяльності на тимчасово окупованій території України (АР Крим та м. Севастополя) та інші аспекти правових відносин між фізичними і юридичними особами, які перебувають на такій території або за її межами, встановлено Законом України від 12 серпня 2014 року № 1636-VII «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» (далі – Закон № 1636).
Підпунктом 1 п. 12.3 ст. 12 Закону № 1636 визначено, що під час тимчасової окупації загальнодержавні податки і збори, визначені ст. 9 Кодексу, зокрема податок на прибуток, не справляються з доходів, отриманих юридичними особами (їх відокремленими підрозділами) та фізичними особами на тимчасово окупованій території, операцій та/або з інших об’єктів оподаткування (в тому числі об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням) на тимчасово окупованій території.
Крім того, особи, які перебували на обліку в контролюючих органах або мали місцезнаходження (місце проживання) на території АР Крим абом. Севастополя на початок тимчасової окупації, звільняються від обов’язку подання до контролюючих органів декларацій (крім митних декларацій), звітності та інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, протягом строку такої тимчасової окупації та після її завершення.
Таким чином, якщо платник податку, що мав місцезнаходження на території АР Крим у період тимчасової окупації, здійснював господарські операцій на окупованій території, податок на прибуток у цей період не справляється (а саме платники податку за такими операціями не визначають ні доходів, ні витрат) та податкова звітність не подається.
Водночас, якщо платник податку змінив своє місцезнаходження з тимчасово окупованої території на іншу територію України з відповідним внесенням змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, у період діяльності на іншій території для такого платника діють загальні правила щодо оподаткування податком на прибуток та подачі податкової звітності.
Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.
Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період, не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об’єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу.
Підпунктом 14.1.138 п. 14.1 ст.14 Кодексу встановлено, що основні засоби – матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, формуються відповідно до вимог ст. 138 Кодексу.
Фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу (пп. 138.1, 138.2 ст. 138 Кодексу).
Відповідно до п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи» (далі – П(с)БО 30), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.11.2005 № 790, біологічний актив – тварина або рослина, яка в процесі біологічних перетворень здатна давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічні вигоди.
Біологічні активи поділяються на поточні та довгострокові біологічні активи.
Згідно з Додатком до П(с)БО 30, виноградники належать до довгострокових біологічних активів.
Оцінка та амортизація таких довгострокових біологічних активів здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» та 28 «Зменшення корисності активів» (п. 11 П(с)БО 30).
Отже, оскільки до основних засобів належать матеріальні активи, у тому числі і біологічні активи, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік), то платники формують різниці, пов’язані з амортизацією таких біологічних активів в установленому п. 138.3 ст. 138 Кодексу порядку.