Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла до 01.04.2017, далі – ПКУ), розглянула лист щодо практичного застосування норм податкового законодавства, та в межах компетенції повідомляє.
Згідно зі ст. 65 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.
Статтею 57 ГКУ передбачено, що установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.
При цьому статут суб’єкта господарювання повинен містити, зокрема, відомості про органи управління і контролю та їх компетенцію.
Відповідно до п. 191.1 ст. 191 ПКУ контролюючі органи здійснюють, зокрема, контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів, установлених ПКУ, а також надають індивідуальні податкові консультації відповідно до норм ПКУ.
Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень (п. 52.5 ст. 52 ПКУ).
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом ІV ПКУ, відповідно до п.п. 162.1.2 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа – нерезидент.
Згідно з п. 163.2 ст. 163 ПКУ об’єктом оподаткування нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до п.п. 170.10.1 п. 170.10 ст. 170 ПКУ доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів.
У разі якщо доходи з джерелом їх походження в Україні виплачуються нерезиденту, зокрема резидентом – юридичною особою, такий резидент вважається податковим агентом нерезидента щодо таких доходів (п.п. 170.10.3 п. 170.10 ст. 170 ПКУ).
Пунктом 170.9 ст. 170 ПКУ визначено порядок оподаткування суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, не повернутої у встановлений строк.
Положення зазначеного пункту застосовуються податковими агентами у разі направлення платника податку у відрядження.
Водночас до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий таким платником як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) (п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ.
Враховуючи те, що президент адміністративної ради «…»направляється у відрядження юридичною особою – нерезидентом, а дочірнім підприємством «…» за власний рахунок оплачуються лише витрати, понесені цим президентом на території України, то з метою оподаткування вартість цих витрат включається до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах.
Перший заступник Голови С.В. Білан