Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула лист … щодо практичного застосування норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.
Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) визначено главою 16 1 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ) та главою 33 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).
Відповідно до ст. 102 1 ЗКУ право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до ЦКУ.
Статтею 409 ЦКУ визначені права та обов’язки власника земельної ділянки, наданої у користування для сільськогосподарських потреб. Зокрема, власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею.
Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ, відповідно до п. 162.1 ст. 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПКУ об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються інші доходи, крім доходів, визначених ст. 165 ПКУ (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відс., визначену ст. 167 ПКУ (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ).
Крім того, доходи, визначені ст. 163 ПКУ, є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПКУ).
Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПКУ (п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПКУ).
Згідно з п.п. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПКУ нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ.
Враховуючи зазначене, дохід, отриманий платником податку – фізичною особою у вигляді плати за договором про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника як іншій дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах.
При цьому відповідно до п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.
Згідно з Довідником ознак доходів, наведених у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, дохід, отриманий платником податку від надання земельної ділянки сільськогосподарського призначення у користування (емфітевзис), відображається податковим агентом у податковому розрахунку за формою № 1ДФ під ознакою доходу «127».
Перший заступник Голови С.В. Білан