Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо відображення в податковому обліку операцій з інвестиційною нерухомістю та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Відповідно до п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 32 «Інвестиційна нерухомість» (далі – П(С)БО 32), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.07.2007 № 779, інвестиційна нерухомість – власні або орендовані на умовах фінансової оренди земельні ділянки, будівлі, споруди, які розташовуються на землі, утримувані з метою отримання орендних платежів та/або збільшення власного капіталу, а не для виробництва та постачання товарів, надання послуг, адміністративної мети або продажу в процесі звичайної діяльності.
Інвестиційна нерухомість визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому від її використання економічні вигоди у вигляді орендних платежів та/або збільшення власного капіталу, та її первісна вартість може бути достовірно визначена (п. 8 П(С)БО 32).
Придбана (створена) інвестиційна нерухомість зараховується на баланс підприємства за первісною вартістю (п. 9 П(С)БО 32).
На дату балансу інвестиційна нерухомість обліковується за справедливою вартістю, якщо її можна достовірно визначити, або за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення, що визнаються відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 28 «Зменшення корисності активів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 № 817.
Якщо обрано оцінку інвестиційної нерухомості за первісною вартістю, то об’єкт інвестиційної нерухомості підлягатиме амортизації за одним із методів, наведених у п. 28 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (далі – П(С)БО 7), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92. Згідно з п. 18 П(С)БО 32 інвестиційна нерухомість, що обліковується за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації, з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення, переоцінці не підлягає.
Згідно з п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.
Різниці по операціях з інвестиційною нерухомістю, яка оцінюється за справедливою вартістю, формуються відповідно до положень п. 141.2 ст. 141 Кодексу.
На суму уцінки інвестиційної нерухомості, яка оцінюється за справедливою вартістю, відображеною у складі фінансового результату до оподаткування податкового (звітного) періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, що перевищує суму раніше проведеної дооцінки таких активів, збільшується фінансовий результат до оподаткування (п.п. 141.2.1 п. 141.2 ст. 141 Кодексу).
Таким чином, якщо підприємство обирає оцінку інвестиційної нерухомості за первісною вартістю, то об’єкт інвестиційної нерухомості підлягатиме амортизації згідно з П(С)БО 7, та у цьому разі платник податку коригує фінансовий результат до оподаткування на різниці, які формуються відповідно до положень ст. 138 Кодексу, в тому числі нараховану амортизацію.
Якщо підприємство обирає оцінку інвестиційної нерухомості за справедливою вартістю, то об’єкт інвестиційної нерухомості не підлягатиме амортизації згідно з П(С)БО 7, у цьому разі платник податку не коригує фінансовий результат до оподаткування на різниці, які формуються відповідно до положень ст. 138 Кодексу, в тому числі нараховану амортизацію.
У випадку продажу основних засобів (у тому числі інвестиційної нерухомості, яка обліковується у фінансовому обліку за первісною вартістю), які використовуються у господарській діяльності, та підлягають амортизації у податковому обліку, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму залишкової вартості таких активів, визначеної відповідно до правил бухгалтерського обліку, та зменшується на суму залишкової вартості цих активів, визначеної з урахуванням положень ст. 138 Кодексу.
Враховуючи, що амортизація основних засобів (у тому числі інвестиційної нерухомості, яка обліковується у фінансовому обліку за первісною вартістю), які не використовувались у господарській діяльності, для цілей оподаткування не нараховувалась, то залишкова вартість цих активів у випадку їх продажу дорівнюватиме їх первісній вартості.
Таким чином, у разі продажу цих активів фінансовий результат до оподаткування збільшується (згідно з п. 138.1 ст. 138 Кодексу) на суму залишкової вартості таких активів, визначеної згідно з бухгалтерським обліком, та зменшується (згідно з п. 138.2 ст. 138 Кодексу) на суму первісної вартості таких активів, визначеної згідно з бухгалтерським обліком.
У разі здійснення операцій з продажу інвестиційної нерухомості, яка обліковується у фінансовому обліку за справедливою вартістю (амортизація та зменшення корисності не визнаються), коригування фінансового результату до оподаткування згідно норм п. 138.1 та п. 138.2 ст. 138 Кодексу не здійснюється. Результат від продажу таких активів визначається згідно з правилами бухгалтерського обліку, та відображається у складі фінансового результату до оподаткування без коригувань.