Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула лист щодо практичного застосування норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє таке.
Відповідно до ст. 7 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок» (далі – Закон № 3480) облігація – це цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом емісії (для державних облігацій України – умовами їх розміщення) строк та виплатити дохід за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом емісії (для державних облігацій України – умовами їх розміщення).
Пунктом 7 ст. 8 Закону № 3480 емітент облігацій підприємств може прийняти рішення про продовження визначених проспектом емісії строків обігу та погашення облігацій у разі викупу ним усього відповідного випуску (серії) облігацій або згоди на продовження таких строків усіх власників відповідного випуску (серії) облігацій. У разі такого викупу його ціна не може бути меншою номінальної вартості облігацій.
Згідно з п. 8 ст. 17 Закону № 3480 правочини щодо цінних паперів повинні вчинятися за участі або посередництвом торгівця цінними паперами, крім випадків, зокрема, викупу та продажу емітентом власних цінних паперів.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з п.п. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються пасивні доходи (крім зазначених у п.п. 165.1.41 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).
Термін «пасивні доходи» означає, зокрема, інвестиційний прибуток (п.п. 167.5.3 п. 167.5 ст. 167 Кодексу).
Особливості оподаткування доходу у вигляді інвестиційного прибутку визначено п. 170.2 ст. 170 Кодексу, відповідно до п.п. 170.2.2 якого до продажу інвестиційного активу прирівнюються операції зі зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку.
Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Кодексу (крім операцій з деривативами).
Облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік (п.п. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 Кодексу).
Відповідно до п.п. 170.2.9 п. 170.2 ст. 170 Кодексу податковим агентом платника податку, який здійснює операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, є такий професійний торговець (крім операцій з цінними паперами, визначеними у п.п. 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу). Податковий агент під час кожного нарахування платнику інвестиційного прибутку нараховує (утримує) податок за ставкою, визначеною п.п. 167.5.1 п. 167.5 ст. 167 Кодексу, та сплачує (перераховує) утриманий податок до бюджету під час кожного нарахування такого доходу, що не звільняє платника податку від подання річної податкової декларації при отриманні ним доходу, зазначеного у цьому пункті.
При цьому у разі застосування платником податку норм п.п. 170.2.9 п. 170.2 ст. 170 Кодексу податковий агент - професійний торговець цінними паперами, включаючи банк, з метою визначення об'єкта оподаткування під час виплати платнику податку доходу за придбані у нього інвестиційні активи враховує документально підтверджені витрати такого платника на придбання цих активів (п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Кодексу).
Разом з тим відповідно до п.п. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Кодексу, якщо згідно з нормами розділу IV Кодексу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.
Згідно з п.п. б» п. 171.2 ст. 171 Кодексу платник податку є відповідальним за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.
Зауважуємо, що з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства у частині оподаткування доходів, отриманих фізичними особами від податкових агентів, необхідне детальне вивчення документів (матеріалів), які стосуються цього питання.
Перший заступник Голови С.В. Білан