Державна фіскальна служба України розглянула звернення ‹…› щодо практичного використання окремих положень чинного законодавства під час реалізації майна, що перебуває у податковій заставі, та відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.
Пунктом 52.2 ст. 52 Кодексу визначено, що податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Податкова консультація – допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган (п.п. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Кодексу платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, майно такого платника податків передається у податкову заставу.
Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених п. 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому (п. 89.2 ст. 89 Кодексу).
Платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом.
Відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, боржник може тільки за згодою контролюючого органу.
У разі якщо в податковій заставі перебуває лише готова продукція, товари та товарні запаси, платник податків може відчужувати таке майно без згоди контролюючого органу за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні, та за умови, що кошти від такого відчуження будуть направлені в повному обсязі в рахунок виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або погашення податкового боргу (п. 92.1 ст. 92 Кодексу).
Водночас Кодексом передбачено фінансову відповідальність платника податків за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань до бюджету у вигляді штрафних санкцій та пені, абсолютне значення яких залежить від кількості днів прострочення такої сплати (ст.ст. 126 та 129 Кодексу).
Крім того, ст. 111 Кодексу визначено види відповідальності (фінансова, адміністративна, кримінальна) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органі.