Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо визнання дебіторської заборгованості «безнадійною» та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначено п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.
Відповідно до п.п. «ґ» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу безнадійна заборгованість – прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб – заборгованість, яка не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб).
Гранична межа заборгованості для фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців – у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб), яка підпадає під ознаку, визначену п.п. «ґ» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, не перевищує половини показника мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.
Враховуючи зазначене, для визначення «безнадійною» для фізичних осіб заборгованості, що відповідає ознаці згідно з п.п. «ґ» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, можна визнавати заборгованість у межах граничної межі заборгованості для фізичних осіб – 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік) (у 2015 році складала 609 гривень).
Якщо сума простроченої понад 180 днів заборгованості фізичних осіб перевищує встановлений розмір (50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік)), то сума такого перевищення не розглядається як безнадійна заборгованість згідно з п.п. «ґ» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.