Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо податкового обліку внесків до статутного фонду та, керуючись ст.52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Відповідно до статті 42 глави ІV Господарського кодексу України підприємництво – це безпосередня самостійна, систематична на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 Кодексу.
Так, відповідно до пункту 177.2 статті 177 Кодексу об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
На сьогодні відносини, пов’язані з правом власності, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України (далі − ЦКУ).
Суб'єктом права приватної власності відповідно до статті 325 ЦКУ є фізичні особи.
За зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, фізична особа - підприємець відповідає усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення (стаття 52 ЦКУ).
При цьому частиною першою статті 2 та статтею 318 ЦКУ учасниками цивільних відносин та суб'єктами права власності є фізичні особи. Тобто ЦКУ не розрізняє такого суб'єкта права власності, як фізична особа-підприємець, набуття такого статусу дає змогу лише провадити господарську діяльність.
Отже, відповідно до чинного законодавства внесок до статутного капіталу ТОВ у вигляді транспортного засобу здійснює власник транспортного засобу, тобто фізична особа, а не фізична особа- підприємець.
Відповідно до п.п. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у п.п. 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.
Облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік (п.п. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 Кодексу).
Згідно з п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Кодексу інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм п.п. 170.2.4, 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Кодексу (крім операцій з деривативами).
До продажу інвестиційного активу прирівнюється, зокрема, операція з повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.
Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.
Відповідно до Довідника ознак доходів фізичних осіб, наведеного у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, інвестиційний прибуток (дохід) від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, визначено під ознакою доходу "112".
Враховуючи викладене вище, емітент корпоративних прав (юридична особа) виступає як податковий агент лише в частині відображення у податковому розрахунку за ф. 1ДФ під ознакою доходу "112" операції з повернення коштів або майна (майнових прав) фізичній особі, попередньо внесених нею до статутного капіталу.
При цьому фізична особа повинна визначити фінансовий результат операцій з інвестиційними активами та подати податкову декларацію про майновий стан і доходи.
Фізичними особами-підприємцями річна податкова декларація про майновий стан і доходи подається у строки, визначені п.п.49.18.5 п.49.18 ст.49 Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України, зокрема операції з інвестиційними активами та іноземні доходи.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу ІІІ Кодексу в редакції, чинній з 01 січня 2015 року, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Таким чином, податкові зобов’язання з податку на прибуток визначаються виходячи з бухгалтерського фінансового результату, відкоригованого на різниці, сформовані відповідно до положень Кодексу.
Розділом III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці у разі зменшення статутного капіталу у зв'язку із виходом засновника із складу товариства.
Щодо податку на додану вартість.
Згідно з підпунктом а) пункту 185.1 статті 185 Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.
Постачання товарів – це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі обмін (п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Отже, операція з повернення засновникам основних фондів, попередньо внесених ними до статутного фонду юридичної особи, у разі їх виходу з числа засновників або учасників такої юридичної особи, є об'єктом оподаткування податком на додану вартість та підлягає оподатковуванню на загальних підставах за основною ставкою.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 191.1.28 пункту 191.1 статті 191 Кодексу до функцій контролюючих органів, зокрема, належить надання консультацій відповідно до цього Кодексу, законодавства з питань сплати єдиного внеску та інформаційно-довідкові послуги з питань оподаткування й іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно із підпунктом 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Кодексу податкова консультація – допомога контролюючого органу конкретному платнику податків щодо практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень (пункт 52.5 статті 52 Кодексу).
Пунктом 4 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236, передбачено, що ДФС відповідно до покладених завдань надає консультації відповідно до Податкового та Митного кодексів України, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.
Враховуючи викладене, надання роз’яснень щодо норм господарського законодавства України, зокрема з питань формування та повернення частки статутного капіталу товариства, не належить до повноважень ДФС.