Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула лист щодо ... оподаткування сум, стягнутих на користь працівника державної установи за рішенням суду, та в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається згідно з нормами, які діяли до набрання чинності Законом України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році».
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі – Порядок № 845).
Так, п. 2 Порядку № 845 встановлено, що безспірне списання – це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів. Боржники – це, зокрема, визначені в рішенні про стягнення коштів підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства. Виконавчі документи – це оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року
№ 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 606).
Статтею 65 Закону № 606 передбачено звернення стягнення на кошти боржника - юридичної особи, згідно із п. 8 якої у разі виконання судового рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи боржник є податковим агентом, який виконує судове рішення, з відрахуванням податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із сум, що належать до виплати стягувачу.
Одночасно зауважуємо, що відповідно до п. 34 Порядку № 845 після здійснення безспірного списання коштів з рахунків боржника орган Казначейства готує відповідне повідомлення у двох примірниках, один з яких залишається в органі Казначейства, другий видається боржникові разом з випискою з рахунків.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом ІV Кодексу, згідно з п. 162.1 ст. 162 якого платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, та податковий агент.
Відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування платника податку є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід до якого, згідно із п.п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Кодексу включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
При цьому під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, – обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності (п. 164.6 ст. 164 Кодексу).
Згідно із п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, визначення якого наведено у п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставки податку 15(20) відс., визначені п. 167.1 ст. 167 Кодексу.
Крім того, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту), є об’єктом оподаткування військовим збором відповідно до ст. 163 Кодексу (п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу).
Ставка збору – 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу (п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Разом з тим при вирішенні питання про оподаткування роботодавцем виплачуваних за рішенням суду працівникові за вимушений прогул сум потрібно врахувати постанову Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», в абзаці п'ятому п. 6 якої зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив під час визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку із заробітної плати є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає таку суму без утримання цього податку та інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Враховуючи викладене, «…» як юридична особа (боржник) є податковим агентом щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб і військового збору з доходу у вигляді середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час вимушеного прогулу, із застосуванням п. 164.6 ст. 164 Кодексу. Крім цього, така юридична особа як податковий агент прирівнюється до платників податку і має права та виконує обов’язки, встановлені Кодексом для платників податків.
Також відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.
Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 визначено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців та найманих працівників є, зокрема, сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці».
При цьому частиною другою ст. 7 Закону № 2464 передбачено, що для осіб, яким згідно з рішенням суду нараховано середню заробітну плату за вимушений прогул, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу) на кількість місяців, за які вона нарахована.
Таким чином, дохід у вигляді середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду, за час вимушеного прогулу є базою нарахування та утримання єдиного внеску.
Голова Р.М. Насіров