Державна фіскальна служба України розглянула лист ... щодо сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску з коштів, які виплачуються як грошова винагорода керівнику організації, який виконує свої обов’язки на громадських засадах без офіційного працевлаштування, та в межах компетенції повідомляє.
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України від 22 березня 2012 року № 4572-VI «Про об'єднання громадян» (далі – Закон № 4572) громадське об'єднання – це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.
Згідно з п. 4 ст. 1 Закону № 4572 громадська спілка – це громадське об'єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи.
Громадське об'єднання може провадити діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку (п. 5 ст. 1 Закону № 4572).
Утворення громадського об'єднання здійснюється на установчих зборах його засновників та оформлюється протоколом (частина перша ст. 9 Закону
№ 4572).
Відповідно до частини другої ст. 9 Закону № 4572 протокол установчих зборів громадського об'єднання має містити відомості, зокрема, про рішення про утворення громадського об'єднання із зазначенням мети (цілей) діяльності; рішення про затвердження статуту громадського об'єднання; рішення про утворення (обрання) керівника, органів управління громадського об'єднання відповідно до затвердженого статуту.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування фізичної особи – резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний доходів.
Так, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються:
суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору (п.п. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);
інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).
Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу.
Згідно з п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 15 відс. бази оподаткування щодо нарахованих (виплачених, наданих) доходів, крім випадків, визначених у п. 167.2 – 167.6 ст. 167 Кодексу.
Якщо база оподаткування в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.
Відповідно до п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Кодексу, зокрема, фізичні особи – резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні (п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу).
Об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу).
Так, згідно з п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Ставка збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу (п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені ст. 176 Кодексу (п.п. 1.6 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Згідно з п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Кодексу особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.
Відповідно до Довідника ознак доходів, наведеного у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (далі – Порядок), у податковому розрахунку за формою № 1 ДФ зазначаються:
суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору за ознакою доходу «102»;
інші доходи за ознакою – «127».
Крім того, п.п. 3.11 п. 3 Порядку встановлено, що відомості з оподаткування військового збору відображаються у розділі ІІ Податкового розрахунку за формою № 1 ДФ:
у рядку «Військовий збір» загальна сума нарахованого доходу, загальна сума виплаченого доходу, загальна сума нарахованого військового збору та загальна сума перерахованого до бюджету військового збору відображаються у грошовій формі, вираженій у національній валюті (у гривнях з копійками). При цьому відомості про фізичну особу – платника податку, якій нараховані доходи, з яких утримується військовий збір, не зазначаються.
Зауважуємо, що обов'язок платника податку щодо подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкова декларація) вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував, зокрема, доходи виключно від одного податкового агента незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених розділом IV Кодексу (п. 179.2 ст. 179 Кодексу).
Відповідно до частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня
2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску є, зокрема:
роботодавці – підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ
і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;
фізичні особи, які виконують роботи (надають послуги) на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, за цивільно-правовими договорами (крім фізичних осіб – підприємців, якщо виконувані ними роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців).
Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 передбачено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців та найманих працівників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», та суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Згідно з абзацом четвертим частини п’ятої ст. 8 Закону № 2464 для роботодавців єдиний внесок встановлюється у розмірі 34,7 відс. винагороди за цивільно – правовими договорами.
Для фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб за цивільно-правовими договорами, єдиний внесок встановлюється у розмірі
2,6 відс. суми винагороди за такими договорами (частина восьма ст. 8
Закону № 2464).
Відповідно до частини шостої ст. 7 Закону № 2464 нарахування єдиного внеску за найманих працівників здійснюється роботодавцями за рахунок сум, на які єдиний внесок нарахований.
Враховуючи викладене, якщо виплата грошової винагороди голові громадської спілки, який виконує свої обов’язки на громадських засадах без офіційного працевлаштування (позаштатно), тобто не перебуває у трудових відносинах з підприємством, здійснюється на підставі цивільно-правового договору, то сума такої виплати включається до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставками 15(20) відс., військовим збором за ставкою 1,5 відс. та є базою нарахування і утримання єдиного внеску.
У разі відсутності цивільно-правового договору таку несистематичну виплату слід розглядати як інші доходи, яка оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах і не є базою нарахування та утримання єдиного внеску.
Голова Р.М. Насіров