Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо кваліфікації з метою оподаткування майнових прав на ефірний час для подальшого транслювання власником (нерезидентом) телевізійного каналу ефірної продукції.
Як засвідчують надані матеріали, товариство – резидент для розміщення ефірних матеріалів (у тому числі рекламних) придбаває ефірний час на телевізійному каналі, правовласником якого є компанія-нерезидент, який веде транслювання на території України.
Згідно з вимогами п.п. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) в редакції, чинній до 01.01.2015, будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг) є продажем результатів робіт (послуг).
Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності.
Ефірним часом вважається проміжок часу, протягом якого відповідно до ліцензії на мовлення телерадіоорганізація здійснює трансляцію (ретрансляцію) будь-якої аудіовізуальної інформації (Закон України від 21 грудня 1993 року № 3759-XII «Про телебачення і радіомовлення»).
Враховуючи зазначене, така операція розглядається як придбання резидентом у компанії-нерезидента послуги з транслювання виробленої ним ефірної продукції (у тому числі розміщення реклами третіх осіб), а не операцією з придбання товару.
Вартість таких послуг включається резидентом до собівартості наданих третім особам послуг з організації розміщення ефірних матеріалів (у тому числі реклами) таких третіх осіб.
Особливості оподаткування доходів нерезидентів встановлено ст. 160 Кодексу, відповідно до положень п. 160.1 якої до доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, що оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними ст. 160 Кодексу, не відносяться інші доходи у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.
При цьому згідно з п. 160.7 ст. 160 Кодексу резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами, під час такої виплати сплачують податок за ставкою 20 відсотків суми таких виплат за власний рахунок.
Статтею 1 Закону України «Про рекламу», який визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, визначено, що реклама – це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
Оскільки ефірна продукція наповнена інформацією, яка ідентифікується як реклама, для резидента – юридичної особи, яка придбаває у компанії – нерезидента послуги з транслювання такої ефірної продукції, виплати за розповсюдження реклами, здійснені компанії – нерезиденту, оподатковуються під час таких виплат за власний рахунок за ставкою 20 відсотків.