Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула Ваше звернення …….щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства та у межах компетенції повідомляє.
Відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску є фізичні особи – підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Базу нарахування єдиного внеску для зазначеної категорії платників визначено ст. 7 Закону № 2464.
Ставка єдиного внеску для платників, зазначених у ст. 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі 22 відс. визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску (частина п’ята ст. 8 Закону № 2464).
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята ст. 9 Закону № 2464).
Водночас згідно з частиною четвертою ст. 4 Закону № 2464 (в редакції Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), фізичні особи – підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Отже, фізичні особи – підприємці звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком та отримують відповідно до закону пенсію.
Щодо сплати податку на нерухомість з виробничих та складських приміщень
Підпунктом 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПКУ визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.
Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати (ст. 325 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).
Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом
(п. 1 ст. 320 ЦКУ).
Підпунктом «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ визначено, що не є об’єктами оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Отже, об’єкти нерухомості фізичних осіб, у т.ч. тих, які здійснюють підприємницьку діяльність, не визначені п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ як об’єкти нерухомості, що не є об’єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Водночас слід зазначити, що сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об’єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями) (п.п. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПКУ).
Перший заступник Голови С.В. Білан