Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула звернення … щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором окремих видів доходів та в межах компетенції повідомляє.
Відповідно до частини першої ст. 283 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) і частини першої ст. 759 Цивільного кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає іншій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ст. 286 ГКУ).
Тобто основним предметом договору оренди є встановлення розміру орендної плати за користування майном. У межах договорів оренди можливі два варіанти відшкодування витрат за комунальні послуги: в складі орендної плати або окремо від неї.
Законом України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. При цьому споживачем комунальних послуг є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV ПКУ, п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого передбачено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Підпунктом 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПКУ визначено, що об'єктом оподаткування фізичної особи – резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПКУ.
Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету встановлено ст. 168 ПКУ, відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 якої податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в
ст. 167 ПКУ.
Згідно з п. 167.1 ст. 167 ПКУ ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 – 167.5 цієї статті).
Разом з цим, п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ, за ставкою 1,5 відсотка (п.п. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ).
Враховуючи викладене, у разі якщо юридична особа (орендар) на підставі договору оренди нараховує (виплачує) фізичній особі дохід, така особа повинна виконати всі функції податкового агента.
Водночас з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства кожний конкретний випадок оподаткування доходу, отриманого фізичною особою від податкового агента слід розглядати з урахуванням документів, що пов’язані з отриманням такого доходу.
Перший заступник Голови С.В. Білан