Державна фіскальна служба Україна розглянула звернення … щодо питань оподаткування доходу резидента від продажу нерухомості, яка знаходиться на території Російської Федерації, та ввезення коштів від її продажу на митну територію України і в межах компетенції повідомляє таке.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого встановлено, що платниками податку є, зокрема, фізичні особи – резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до положень п.п. 163.1.3 п. 163.1 ст. 163 Кодексу іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України, відносяться до об'єкта оподаткування резидента.
Згідно з п.п. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід, отриманий з джерелом за межами України, це будь – який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, зокрема, доходи від продажу майна, розташованого за межами України.
Порядок оподаткування іноземних доходів передбачено п. 170.11 ст. 170 Кодексу, п.п. 170.11.1 якого визначено, що у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку – отримувача та оподатковується за ставками, визначеними у п. 167.1 ст. 167 Кодексу, тобто 15/20 відсотків.
Відповідно до п.п. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 Кодексу у разі, якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації.
Питання оподаткування доходів, одержаних резидентами України з джерел в Російській Федерації, регулюються положеннями Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, підписаної 08.02.1995, ратифікованої Верховною Радою України 06.10.1995 (Закон України № 369/95-ВР), яка набула чинності 03.08.1999 (далі – Угода).
Згідно з п. 1 ст. 13 Угоди доходи, що одержуються резидентом Договірної Держави від відчужування нерухомого майна, як воно визначено у ст. 6 Угоди, яке перебуває у другій Договірній Державі, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.
Отже, доходи, одержані резидентом України від відчужування (продажу) нерухомого майна, яке знаходиться в Росії, можуть оподатковуватись в Росії. Слово «можуть» не означає, що платник податку має право вибирати, в якій з двох країн він сплатить податок, це лише означає, що країна, в якій знаходиться нерухоме майно, має право оподаткувати доходи від відчужування майна, якщо таке положення є в її внутрішньому законодавстві.
Крім того, відповідно до Податкового кодексу Російської Федерації зазначені доходи підлягають оподаткуванню у Російській Федерації.
Пунктом 1 ст. 22 Угоди передбачено, якщо резидент однієї Договірної Держави одержує дохід або володіє майном у другій Договірній Державі, які відповідно до положень Угоди можуть оподатковуватись у другій Державі, сума податку на цей дохід або майно, сплачена в цій другій Державі, підлягає вирахуванню з податку, який стягується з такого резидента стосовно такого доходу або майна в першій вказаній Державі. Ці вирахування не будуть перевищувати суму податку першої Держави на такий дохід або майно, нарахованого відповідно до її податкового законодавства і правил.
Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування (п. 13.5 ст. 13 Кодексу).
Тобто, відповідно до положень Угоди, якщо резидент України одержує дохід в Росії, який відповідно до положень Угоди оподатковується в Росії, сума податку на цей дохід, сплачена в Росії, підлягає вирахуванню з податку, який стягується з такого резидента стосовно такого доходу в Україні. При цьому вирахування не будуть перевищувати суму податку на цей дохід, нарахованого відповідно до українського законодавства.
Зауважуємо, що згідно з п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Кодексу платник податку, що отримує, зокрема, іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року в терміни, передбачені п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу, а також сплатити податок з таких доходів.
Відповідно до п.176.1 ст.176 Кодексу платники податку зобов'язані на вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.
Отже, у разі отримання резидентом будь-яких іноземних доходів за межами митної території України, сума таких доходів має бути включена до загального річного оподатковуваного доходу платника податку та оподатковуватися за ставками, визначеними у ст. 167 Кодексу (15/20 відс.), при цьому такий резидент зобов'язаний подати до 1 травня року, що настає за звітним, річну податкову декларацію, з урахуванням норм п.п. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 Кодексу та Угоди.
Також повідомляємо, що відповідно до глави 2 Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27.05.2008 № 148 (далі – Постанова № 148), фізична особа має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро, без письмового декларування митному органу.
Фізична особа – резидент має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що перевищує в еквіваленті 10000 євро, за умови письмового декларування митному органу в повному обсязі та за наявності документів, що підтверджують зняття готівки з рахунків у банках (фінансових установах), виключно на ту суму, що перевищує в еквіваленті 10000 євро. Строк дії таких документів 30 календарних днів, починаючи з дня видачі.
Форма митної декларації для декларування передбачених Постановою № 148 сум готівки затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 431 «Про затвердження форми митної декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності».
Відповідно до роз'яснень щодо практичного застосування окремих вимог нормативно-правового акта Національного банку України, наданих листом Нацбанку від 17.09.2008 № 13-121/4100-12591, ввезення готівки в сумі, що перевищує в еквіваленті 10000 євро, здійснюється за наявності документів, що підтверджують зняття коштів з рахунків іноземних банків (фінансових установ), що складені в довільній формі.
При цьому необхідно враховувати, що особа здійснює ввезення саме тієї валюти, яка зазначена в документі банку (фінансової установи).
Термін дії документів, на підставі яких здійснюється ввезення готівки, не обмежується. Зазначені документи не підлягають здаванню митниці.
Чеки банкоматів та платіжних терміналів тощо не є документами, що підтверджують зняття готівки з рахунків банків (фінансових установ).
Сплата мита та інших платежів при ввезенні готівки на митну територію України чинним законодавством України не передбачена.
Голова Р.М. Насіров